У щастя немає господаря,
То тут воно є, то там.
Блукає одинокими сходами,
Шукає свій берег, причал.
У щастя немає кордонів:
Європа, Америка, Марс.
Та все йому хочеться більше
Підкорити усе і зараз.
У щастя немає сроку придатності.
Йому вже, напевно, три тисячі літ.
А воно ніби дитина,
Що чекає тортів на обід.
А головне у щастя немає людини.
Вірної, щирої, милої.
Яка б постійно носила каву у ліжко,
А не кидала його на смітник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634049
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: Поліна Лісовська