Вже літо заблукало в чебреці,
І небо грози громом розривали,
Впились гарячим сонцем пшениці,
І вкрили поле пишним покривалом.
І напівстиглі жита колоски
В волошок сині заглядали очі,
Їх шлях життєвий дуже затяжкий,
Як і мого народу на праотчій
Землі. Та вірю: зглянеться земля –
Волошки між колоссям уціліють,
Адже земля дітей своїх зціля,
Й волошки ще рясніше засиніють.
І буде хліб високий на столі –
То від землі і Бога нагорода,
Бо люди, коли з хлібом, – королі –
У цьому переконана природа!
14.01.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634029
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)