Січень. Сьоме.
Світанок...
Солодкі сновидіння сповивають скляний спокій.
Сонні сутінки стомлено стримують смарагдові стріли сходу.
Стривожена синь стриножить силуети сузір"їв.
Сполоханою сарною стрімголов спішить сховатись: серед струнких сріблясто-сніжних сосен спочинок стрінути.
Сонце сходить...
Сліпучим смертоносним смерчем спиняє, спалює синю сутінь, сипле снопи світла, сотнями скарбів спалахує.
Серпантин слідів своїх сонячних суцільним сяйвом схрещує.
Сніжок струшує..
Сміється...
Стиха світанкову симфонію співає: «се сьогодні, се сьогодні – сьоме січня, свято! Спасителя славімо!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633988
Рубрика: Нарис
дата надходження 07.01.2016
автор: димира бохач