Тихіше, Колядко,
Нехай мій Син поспить,
В нерівнім бою здолала його втома,
Лежить горілиць, рядниною снігу вкритий,
Нехай одпочне – чекають його вдома
Тихіше, Колядко,
Здригається день від куль,
Багряних струмків збираються долом ріки,
Колишуться ноші….Ой, люлі, Синку, люлі….
Так міцно примружив бездонних озер повіки
Тихіше, Колядко,
Небесний гукає дзвін,
Шикуються чоти, рихтують у бій колісниці,
Веде побратимів під хоругвою Син,
Щоб ночі різдвяної Божим Дитям народитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2016
автор: Kalisto