[b]С[/b]ніжинки, мов срібляста мішура,
[b]Р[/b]ясніш й рясніш на землю падають.
[b]І[/b] раді і дорослі, й дітвора,
[b]Б[/b]о скучили за снігопадами.
[b]Л[/b]етять сніжинки і довкола все,
[b]Я[/b]к ніби в казці, зачароване.
[b]С[/b]ьогодні у зими нове лице -
[b]Т[/b]аке ж бо ніжне й ледь схвильоване.
[b]А[/b] ми з тобою згадуємо знов
[b]М[/b]инуле і таке далеке вже
[b]І[/b] дякуємо долі, що любов
[b]Ш[/b]епоче тихо щось й в серцях живе.
[b]У[/b]же, мов сніг на скронях сивина,
[b]Р[/b]оки свій слід уже залишили.
[b]А[/b] ми колись були з тобою іншими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633744
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Радченко