Я йду і подих не тамую,
Мій крок знесилений, таке бува,
І кров у жилах струменіє,
Крізь холод долаючи тертя.
Зі знавіснілим вітром ще поборюсь,
Тягну неспинно салазки життя.
Притулку гостинного шука до серця
Усе здолати треба, буть не може співчуття.
Згора і знову пломеніє іскра
На добре, світле і довге буття.
Чарує погляд, вгамовує тугу,
Крізь терни до зорей путь направля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633708
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: yarchik