Без кота життя не те.
Якось сумно воно йде.
Лапу нікому подати,
корм на таці поїдати.
Завести собі кота —-
це є справа нелегка.
Треба трішки научатись.
Як цареві підкорятись,
як приблизно в п'ятій ранку
В дім пустити з-попід ганку.
Як по ночах замість спати,
бігати в мишей стріляти.
Потім смажити для нього,
М'яса ж він не їсть сирого.
Не кидати в нього тапки,
коли не помив він лапки.
Кіт образиться і все,
не пробачить і піде.
Тут для слів робіт нема,
треба страву для кота.
Ця твариночка все бачить
і так просто не пробачить.
Цінувати кота треба.
Якщо будь-яка потреба,
він тобі є друг, психолог,
лікар, радник і нарколог.
Кіт все вислухає, зрозуміє.
Скаже: "Мяу!"-і хвіст підніме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633696
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 05.01.2016
автор: Cassidy07