Ти сидиш за модерним лакованим білим столом,
тільки бачу тебе - на крижині розпластаним звіром.
Ти зідрав з себе шкіру, що пахла теплом і селом,
самовбивчих потуг твоїх навіть не визначиш міру.
Ти тепер наче маршал – підлеглих затис у парад,
і крізь сльози , та все ж - доброти довелося зректися.
Делікатний селюче, не знав ти, що місто – мов ад ,
і заразніше тифу, і ти не зумів вберегтися.
Виграв ти чи програв? Бо заслуга – вона ж і вина…
Ти обожнюєш блиск , по дзвінку – і дівчатка,і роли.
…Полірований стіл – пародійна гора льодяна,
на яку ти ,пробач, не зумієш забратись ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633676
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 05.01.2016
автор: Любов Матузок