Сьогодні роздай все жінкам, раз на рік ставши вільним.
Хай стрибають з радощів курси валют ув обмінниках:
усмішка – за сукню, за шубу – гарячі обійми.
Ти – перемикач світлофору жіночої міміки.
Приймаючи вдячність жінок, – найціннішу з валют, –
в банкнотній пожухлості щедро купай їхні стопи.
Коли в твій ставок незамулені води ввіллють, –
в зіницях потоне остання захланна істота.
Для кого пресується в сховках покірний папір?
Для кого тягар накопичень вкривається пилом?
Віддавши жінкам все до нитки, живи до тих пір,
поки є волога. Хай з тебе й добряче надпили.
Сьогодні ти здатен на більше, ніж дати дрозда.
Весь рік набирався твій став – ледь тримається гребля.
Вхопи течію, а стоячу водицю – роздай.
Твій виток – із жінки, тож жінці віддатись – не гребуй.
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633656
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Олександр Обрій