Снігова королева в мовчанні.
Не сріблиться морозяно ніч.
Не іскриться у місячнім сяйві
найсипкіший січневий сніг.
Не скрипить під швидкими полозами
Слід намріяних втеч та доріг.
Не викреслює спалахи небо
на зачаєний в мороці лід.
...Розтопились уламки дзеркала,
та щока пам‘ятає твій
поцілунок і погляд звернений
поза межі юнацьких мрій.
Тепле світло в долонях Гердиних
і потрібна вона одна.
Та чомусь не складається вічність...
І чомусь понад все - зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Artemis