Не залишай мене таку,
побудь іще тисячоліття,
як теплі хвилі на піску,
зітри усі мої жахіття.
Не залишай мене ось так,
в легкій дрімоті сновидіння.
Так гріє стиснуте в кулак
моє розстріляне сумління.
Не залишай мене, зажди
хоча б до першого проміння.
Я буду вірити завжди
в твоє гаряче шепотіння.
Не залишай мене у час,
коли мороз стискає подих.
Побудь зі мною, без прикрас,
хоч у кімнаті, хоч на сходах.
Побудь зі мною просто так.
До вечора і до прощання,
до перших ластівок, як знак
мого безсмертного кохання.
17 січня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Дівчинка з ліхтариком