Мене і кебету мою
Арей випробовує й досі.
Тому я іще у строю
і маю надію на осінь.
Роки Аріадна снує,
буває, дарує удачу.
Тому я у неї ще є –
лінивий, але не ледачий.
Осуджую морений рід
понурий, тому й нещасливий.
Зате у онуки я дід
суворий, але справедливий.
Долати тяжіння земне
мені небеса помагають,
тому і колеги мене
шанують і не помічають.
Іду по землі у росі,
як вічний і воїн, і ратай.
Тому і живу, як усі –
не бідний, але не багатий.
Ціную хороше за те,
що жити мені помагає.
А от на нікчем'я пусте
енергії не витрачаю.
Умію давати урок
любові, і ласки, і сили.
Тому у дітей і жінок
я любий, а іноді – милий.
Мені не віщує біди
і помах рукою прощальний,
тому я буваю завжди
веселий, коли не печальний.
Але і на заході днів
дарує життя каруселі.
Тому у юдолі років
сумую, якщо невеселий.
Я міряю ночі і дні
часами, літами, віками,
коли навертаю до тями...
Тому у години нічні
навіює Мойра мені,
що я не мудрію роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633612
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: I.Teрен