ведмежою шкурою,
розкуйовджено бурою,
розпинаєшся на вікні,
як у страшному сні…
темрявою нацькований,
рукавом заса́леним-
засмальцьо́ваним
заяло́зити пнешся шибки,
аби-но стерти з вікна зірки
ополонки,
як не заплющені мертві очі,
замурувати кригою хочеш,
у безпро́світь затюкува́ти
льняним-коно́пляним клоччям
ма́рні твої намаганки:
на небі – зірки,
а у шибках віконних
так-но відбит-ки…
05.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633594
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2016
автор: Валя Савелюк