Я наче привид блукаю по світу,
Усупереч моїх життя годин,
Не чув ніколи щирого привіту,
Навіть у своїй компанії - один...
Не було моменту в житті моєму,
Щоб сам до когось заговорив,
Великі числа самотності об'єму,
І страх людей мене заполонив...
І таймер мій коли покаже нуль,
Не змінить ні людей ні часу ліку,
Лишаться на мені дірки від куль,
Я був один, один лишусь довіку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633547
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Давид Мрійник