---------

І  коли  ви  говорите,  що  медові  горіхи  занадто  солодкі
Я  посміхаюся,  бо  вам  має  бути  солодко
Доки  за  вікном  так  колеться    в  щоки  морозом
А  я  начіняю  вам  яблука,  грію  їх  кругло
Домашнього  затишку  може  ніколи  не  бути
Дому  також  немає,  там  улітку  давно  ростуть  трави
Ви  приходьте  до  мене,  хоч  я  Вас  неначе  не  знаю,
Завітайте  до  мене,  бо  я  уростаю  корінням
Скоро  буде  тепло,  кущ  калини  вже  знов  забіліє  
Скоро  сонце  як  мед  на  гілках  вже  загусне  смолою
Поки  він  ще  стікає  і  пахне  квітково  весною
І  я  бавлюсь  з  дитям,  а  воно  не  моє.Сутеніє.  
Я  бавлюсь  з  дитям,  воно  так  безупинно  сміється
Ви  приходьте,  приходьте.  Не  стукайте  навіть,  я  прошу  
Бо  я  
майже
Ніколи  не  сплю
На  одинці  
Пороша,
Чи  то    вже  справжній  сніг  за  вікном?
А  чи  я  сама  справжня?  
Не  знаю  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2016
автор: NNNP