Чому вкотре приходиш лише далеко за північ?
Сідаєш на кухні навпроти мене.
Я заварюю для тебе чай і мовчу.
Ти говориш, я мовчу.
Ти говориш, я мовчу.
Я слухаю тебе, кожне твоє слово,
я стараюсь зрозуміти,
я хочу зрозуміти,
але не розумію тебе.
я хочу, щоб ти приходив не лише вночі,
я хочу щоб ти цілував не лише у груди...
Чому вкотре сідаєш поруч зімною
на ліжко,
просиш вимкнути світло і лампу?
Чому вкотре починаєш мене цілувати?
Чому змушуєш так сильно пітніти мою білизну,
внизу живота?
Чому заходиш на заборонені іншим межі?
Чому тебе впускаю я, а інших ні?
Скажи мені як...
Як ти віднайшов шлях до мого серця
І чому я так довго тобою живу?
Я хворію тобою вже другу пору року.
І ліків від цього нема.
Ти вкотре знімаєш з мене сукню,
вкотре говориш те,
як сильно тобі подобається моя білизна,
але без неї я тобі подобаюсь більше.
без неї я така дуже твоя.
Любов починається з дружби,
коли пертнулась якась така загальна межа.
Коли ти вперше доторкнувся до тіла,
коли все відбулося,
коли вже не друг,
але й не кохання усього життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2016
автор: Іринка Свердан