Як до однієї з тисяч жалюгідних жертв,
скоро прийде смерть.
Я її приваблюю,
примовляю їй,
не схожий на повій,
які душу продають дияволу.
Тихо, тихо мені!
Живу я у злі,
замкнений з ним разом
у китайську вазу...
Чи у грецьку амфору
з постарілого фарфору.
Приспів:
Адекватних слів шукаю я,
коли поруч руйнація!
До життя нема тяги,
смерть несуть ваші стяги,
але не від ваших рук
жадаю смерті не перший рік.
Пітьма, морок,
мовчанка. Їбаний мозок.
Я гниль. І ваш стиль –
мене на гриль,
мене у доменку
і в ментальну стінку.
Брудом помажу,
херні скажу.
Частенько лаюсь,
тупий - від вас не відрізняюсь.
Ти тупа, ти тупий.
Весело вам, я злий.
Приспів:
Адекватних слів шукаю я,
коли поруч руйнація!
До життя нема тяги,
смерть несуть ваші стяги,
але не від ваших рук
жадаю смерті не перший рік.
Літо 2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633329
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 04.01.2016
автор: Dingo Барський