На смітник викинув хтось плаття.
Весільне, біле, наче сніг,
Немов розіп’яте кохання,
Недбало кинуте до ніг.
Серед недопалків і шмаття
Кричало плаття на весь світ:
- Це ж гріх любов так оскверняти,
На вогнищі мене спаліть!
А люди, глянувши на плаття,
Скоріш обходили його.
Й біліло плаття, мов нещастя,
Когось чужого, може, чи свого…
І лиш напідпитку бомжиха
На дрантя плаття те вдягла
Й кричала, корчачись від сміху,
- Я молодість свою знайшла!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: Артем Хвиля