Синичок пістрява дзиґа,
кружляє зимова рань,
морозів січнева ліга
жадає щодня змагань.
Чавунно промерзло місто,
не знайде безпечний схрон,
дерева-лінотипісти
друкують рядки ворон
про те безперечне право
надію не полишать,
що носить в утробі трави
зелена землі душа.
Скупий і солодкий натяк
не зломить льодинок сни.
Та кожен із нас – фанатик,
бо вірить в прихід весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633294
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Любов Матузок