Кожного дня загадував бажання,
щоб утекти від самоти,
а чи загадане здійснилось?
Тепер бажання в мене ти…
Красивії жінки навколо,
квітник складав із них Творець,
а хто в душі моїй лишився?
Це ти, я зрозумів насамкінець.
А може не кінець, тільки початок
і мрія десь далека є,
яка не любить, та бажання
як і у мене: тепле і м’яке.
Тепло наче камін зігріє
душу самотнюю мою,
себе я іноді питаю,
що далі? Я її люблю?
А як вона? Чи тільки милий усміх,
розмову чемну подарує знов?
Що буде в серці завтра знову?
Хочу найбільше, щоб була любов.
А почуття цього вона не має,
та ще далеко вечір у житті,
наше життя знову триває,
тепер у ньому будеш ти…
Фотографія із інтернету.
3.01.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: Светлана Борщ