«…Ты не плачь, не стони, ты не маленький,
Ты не ранен, ты просто убит….» Іон Деген
Ти плачеш?.. Плачеш… Не соромся сліз.
Ти вистояв в смертельному бою.
Жахи із небуття ти переніс.
І ось… Побачив донечку свою.
Що нам оті прогнози лікарів?
Тримай маленьку ручечку в долоні.
Ти Смерть кістляву взяв - і обдурив.
Життя – це усмішка малесенької доні.
Мовчать жалобою затиснуті уста
Чекав на мир. Війни ти не хотів.
А чоловічі сльози – не вода.
Ти був у пеклі, пережив братів.
Ти перетнув ту вісь невороття
Ти плачеш… Вісь у кожного своя…
Ти повернувсь до нас і до життя.
Ну ось, не втрималась… Розплакалась і я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Валентина Курило