В той день,коли вгамую серця круговерть,
Стриножу вітер долі у долоні ,
То заридає небо грозовим дощем
І Ангела сльоза впаде мені на скроні .
Ті каплі б"ють , стікають до землі.
Лечу за обрій,геть згубивши втому .
Зливаюсь з Вічністю!Господній бачу лик!
І серця стук:- вернулася додому !
Зійдуться в мить одну століття і роки.
Під руку з Істиною йду Батьківським садом.
Таке блаженство! Поруч Бог ...і я ,
Уже й не я ...а гілка винограду .
Зірковий пил притрусить зранені плоди,
Що на Землі градИ побили-ізціляє!
Світає в серці ! Та розлука знов...
І Ангела сльоза на новий путь земний благословляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Ольга Струтинська