В безмежжі часу тонуть люди
Цікаві речі і думки
Безмежний час панує всюди
Пливе шліфуючи кістки
Пливе по схованій бруківці
По незаземлених дахах
Мороз впивається в кінцівки
У дружній хвіст у репьяхах
Спочатку вітром бьє під ноги
А потім крутячи у бік
В гілках поснулих тужно стогне...
Горять байдужі ліхтарі.
Іду хитаючись додому
Ото таки ти дрінькнув мен
Слизька засніжена дорога
І навіть куртку десь роздер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633124
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.01.2016
автор: Віталій Поповський