Холодні і не від погоди щоки,
Чи снігу,чи дощу такого злого,
Ми замерзаємо,проживши свої роки,
Не розуміючи важливості простого!
Розбагатіти і дійти до влади вдасться,
Не в цьому радість,там любить не здібні,
Дуже просте,звичайне людське щастя,
Коли є ті,кому без грошей ви потрібні!
Хто виглядає,розділяє ваші вчинки,
І усім серцем щиро обіймає,
Це не біда,як вдома хліба ні скоринки,
Страшніше як любові там немає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Олег Князь