Немовби все, так як було учора,
І тиша, й спокій, і жовтаві дні,
Та пусто на душі чомусь мені,
Без тебе, мамо, й біла квітка - чорна.
Я завинив перед тобою, завинив,
Той тяжкий гріх ніколи не забути,
І навіть у кінці життєвих жнив
Мені вже не судилося спокути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632418
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.12.2015
автор: РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)