Діти, ясла, школа, інститути…
Опісля рахуємо роки,
щоб уже ніколи не забути,
що і ми були випускники.
П'ятдесят, як рік один, минає
і літа, як снігом замело.
І уже майбутнього немає,
і минуле – наче й не було
Де ви, однокашники недавні?
Утираю насухо сльозу.
Йдуть у Лету душі православні –
хто – під шум, а хто і у грозу.
Думали, – [i]щасливе покоління[/i].
Ні тобі війни, ані суми.
Душу опекла зоря прозріння.
Ми були. А будемо – не ми.
Думали, – [i]усе іде по колу[/i]
і зійде́мось, як було, у школі
у післявоєнний перший клас.
П'ятдесят, як бігали ще босі.
Сімдесятий кожному на носі,
а війна війнула і на нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632334
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2015
автор: I.Teрен