можу, маю чи мушу?
Під безбарвною, чорною і блакитною стелею
хто я? Сірий метелик - поміж білих метеликів.
Білих-білих, наче в хлорці відбілені душі,
білих-білих, хоч розкладай на прості кольори.
А я - у відбитках шорсткої кори,
Помальованій тьмяними знаками...
Їх ніхто не читає однаково:
чи тритон у траві, чи дракон у Китаї...
Однаково, хто їх читає?
- хто визбирує літерки з сиру
і каміння з душі,
хто гойдає на віях веселки...
В світі маємо сірих:
миші, хмари, дощі...
Тільки ж вони - не метелики!
Гей, ворони! Біле з чорним - це так естетично!
А від білого кола
до сірої плями кожна дотична
черевце неприховане коле,
наче сяюча блискавка з хмар.
Сіре - просте, негарне... Це правда.
Дарма!
Адже у мене є равлик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632068
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.12.2015
автор: Кузя Пруткова