Що думаю собі про Порошенка,
Не солодко йому. Я б не хотів.
Не дуже вірю я, що на меті
У нього просто «втеча з Шоушенка»
Хай навіть у вагоні золотім.
Здається, щось там є. І не маленьке.
За опоблок, то годі і казати
Вже бачили злодюг в усій красі,
І знову накупили голосів,
Ті продадуть і куплять рідну матір.
Кого не зачепи – злочинці. Всі.
По них вже аж ридають каземати.
Що до Кличка. То, так. Доречні жарти.
Як скаже – ніби камені з гори.
Смішив, хоч не багато говорив,
Але давно замислитися варто,
Куди нас краснобаї завели.
Нехай не балакуч. Хай зробить гарно.
Тепер, Ляшко. Ото вже хитрий наймит.
Цей небеспечніший за опоблок.
За невелике, взагалі, бабло
Завжди зчиняє наймодніший гамір.
В кишеньці – буде, як завжди було.
Таких одвіку – море під ногами.
Тому, хто хоче бути дарма ситим,
Можливо і замислитися час.
Тепер це – як підлізти до лещат.
Всі ті, хто знову сунуть до корита,
Згадайте, як свинюки верещать,
Коли на бійню тягнуть хряче, сите.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631941
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.12.2015
автор: kanan