Так тихо, спокійно мовчать собі вранці,
У білім тумані, мов ковдрою вкриті.
Лагідно будить ранковий їх вітер,
Знімаючи ковдру, даруючи світло.
Щоранку, з першим променем сонця,
Прокидаються мешканці гірного лісу,
Даючи життєву енергію серця,
Кожному паростку, дереву, квітці.
І враз гори стають шумними, світлими,
Сповнені радості, ніжності й тепла.
Для душі вони завжди будуть помітними ,
Надихаючими й повними добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631873
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Рудоволоса