І знову ніч настала,
ми розвели вогонь,
циганка нам гадала
по лініях долонь.
Любили чисте небо
і що хотіли мали,
але чомусь для себе
ще трохи вимагали
Та знали дуже мало
чи не хотіли знати,
життя ми марнували
немов його багато.
І плакати не треба
собою треба бути,
попросимо у неба
ще на землі побути.
І небо нам розкаже
бо може говорит,
нам долі перевяже
щоб вчились любити
І дасть тобі життя папір
а щасття ти відчуєш,
в щасливу долю ти повір,
бо сам її малюєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2015
автор: Фет Сон