[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m00NygAufo
[/youtube]
Повільно вечір тулиться до хати,
Сніжинки б"ються у віконне скло...
Я намагаюся думки заколихати.
Не сплять все неслухняні, як на зло.
Вони для мене непокірні діти:
Все норовлять покинути мене.
І в край моєї мрії полетіти.
Душевна забаганка їх жене.
Я ніжно пригортаю їх до себе.
І намагаюсь їх угамувать.
Не треба десь летіть, нема потреби.
Вже нічка, треба дома ночувать..
Але думки, як завжди, невблаганні.
Не втримати рокам, ані замкам.
Та благородні все ж у пориванні...
Я вдячна все ж моїм мандрівникам.
А за вікном вже розгулялась хуга.
Тріщить мороз, засніжені стежки.
Повільно десь розсіюється туга...
Вже ранок... заспокоїлись думки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631714
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Н-А-Д-І-Я