Вітри,вітри,минайте моє місто
коли зриваєте дахи і б"єте скло.
Могутність ваша так холодить душу.
Ви проминули і від серця відлягло.
Наробите біди.Здається небо впало.
Так страшно,бо не видно вже межі.
Лютуєте,ламаєте дерева.
Не скажеш вітру-не лети сюди.
Бо прилетиш і вже жалю не знаєш.
І нас невдячних Ти Господь караєш.
З сердець людських жорстокість вимітаєш.
Дощем із душ гріхи страшні змиваєш.
Та поки ще не пізно прошу небо
помилувать все місто і мене.
Хоч тяжко,але жити якось треба.
Мов буревій пройдуть важкі часи.
Минуть всі біди.Стане тихо-тихо.
Легенький вітер квіти обійме.
Радіти і сміятись будуть діти,
бо віра в правду ще в серцях живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631649
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: zhmerinchanka