Така холодна нині тонка постіль
Від того, що малює снігом грудень.
Без сил поринувши в диванний простір,
Хвилююсь я, чому так мерзнуть руки.
В моїй кімнаті двері просто з льоду,
Хоч в бездні чаю топляться сусіди.
В усіх годинників повідбирали мову;
Як сир Далі, я змушена тут мліти.
А тихий спокій, наче гострий усміх
Пустими ритмами знебарвлює чекання.
Так важко дихати – тут кисень гусне
Під своїм норовом самотнього зітхання…
Хоч вже не літо, я не вмію грітись,
Не відчувати справжнього тепла.
Не розумію, куди могла подітись
М’яка западинка твого плеча?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2015
автор: _Sensate-Jane_