***

У    трунках,  сповнених  надії,
П’янкі  слова  лелись  щораз.
Вони  ішли,немов  повії,
Показуючи-спливає  час.
Де  ти,моє  кохане  небо?
Де  літаки,які  лишають  слід?
Їх  вже  нема,вони  далеко,
І  на  душі  лишився  гніт.
Листки  знайшли  свою  дорогу,
Були  високо,впали,-на  землі,
Так  як  і  ми,ми  ніби  разом,
Але,  насправді,  кожен  по-собі.
Не  знаєш,що  робити  далі,
Як  бути,що  сказати,підійти?
А  хтось  уже  тебе  кохає,
І  засинає  з  думкою    про  «  ми».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2015
автор: vona tut