Душа розхристана.Вітри
ЇЇ ніяк не оминають.
Та справжнє благо, коли бриз
Її, натруджену, ласкає.
А от біда, коли штормить,
Як – урагани, буревії,
Вона нещасна й так болить
Й її ніхто не пожаліє.
Її і рве, і хилить враз,
Ця нелегка земна дорога,
Та все ж зарано її - в рай,
Хай краще тут, в земних тривогах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631607
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Шостацька Людмила