За себе він не боявся –
Мав страх лиш за мене й тебе.
Коли сам на Схід подався…
Вело його слово «треба».
Не був він «спецом» високим
(Народжений не вбивати),
Та, втративши сон і спокій,
Пішов, щоби воювати.
За ним – його Україна,
Навпроти – російська зброя…
Й страждала душа, й боліла
У нього, ще не героя.
І він зрозумів: без нього
Не втримається держава,
Немає назад дороги –
Вона перед ним лежала…
Й пішов він по ній Титаном,
Забувши про страх і лихо,
А згодом героєм стане…
Й промовить востаннє… тихо:
«Я бився тут не за себе,
Усім рятував свободу…»
Й злітали слова у небо…
В піснях проросли народу…
25.12.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631586
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)