Наші планети
безлюдні
в них вітер гуляє
і лише по полудні
можна погрітись
під сонцем йкусь мить
сірники усі мокрі
і вогонь не горить
щоб його підживляти
їм наче так добре
чи не хочуть знати
що в інших як в себе болить
наші планети
бездумні
ідуть собі вздовж залізниць
яких не існує насправді
і вода в них
з уявних криниць
яку вони п'ють
так жадібно
й радо
карають
на смерть
за фіктивну зраду
дивляться в гору
зневажають стадо
в якому ні, не вони
так смішно дивитись
зі сторони
на себе
не бачачи
сенсу
сірого неба
наші планети
вони
бездоганні
шалено інертні
й водночас
спонтанні
йдуть собі
поряд
не дивлячись в бік
до себе говорять
закохані
в світ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2015
автор: Кіт