"Я ніколи не думаю.
Не вставили ще такої функії
в запчастину, що черепом
всі називають.
Мені дозволили тільки гнутись
й посміхатись коли вони роздягають.
Біль чи холод? -
Відчуття в мені не закладено,
щоб вам було комфортніше
і щоб воно врешть не зрадило.
Любов? - це не про мене.
Емоціям я б не раділа,
тому мені байдуже чи листя зелене,
головне, щоб папірці шелестіли.
Сміятись чи плакати мені не дозволено,
щоб в процесі вас не збивати.
Крик як функцію вимкнено,
мені варто лише стогнати.
Мене не можуть насправді цікавити
як ваші справи і чи все в порядку.
Мене можна лише трахати -
це єдина для мене зарядка.
У краще я навіть не вірю.
Сподівання для мене чужі.
Я вдосконалена вами повія -
користуватися можуть усі." -
Така повія була б ідеальною,
ви на неї б молились.
Та це всього лиш звичайна ілюзія,
яка помалу веде у могилу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631238
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2015
автор: Кіт