Незримо і рішуче угорі
Ворушить тишу промінець зорі
І розливає сяєво жовтаве
На срібло річки, на завмерлі трави,
І ловиться в нічному гузирі.
Але за мить – оркестри комашні
І квіти відчайдушно запашні
Усе довкіл присутністю схвилюють.
Душі торкнеться щедро алілуя,
Мов поцілунок ангела вві сні.
О цій порі, у літню теплу ніч,
Увімкнуть світлячки сто тисяч свіч –
І Божа благодать обніме землю,
Незвідану, теперішню, музейну,
Притулиться до вдячних уст і віч.
Любов нестримна захлюпне тоді,
І будемо ми знову молоді,
Навіки ти залишишся зі мною
Єдиною, коханою, жоною…
І ніч пливтиме в золотій воді.
24.12.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631101
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: Вячеслав Романовський