О диво світу, що то за дилема, як випадково зводяться стежки.
Я відчуваю істину потребу сказати, хто для мене зараз ти.
Не цілий світ, але уже частина, іще не мій, але і не чужий,
Іще недавно біль невиносима, а зараз рідний, серцю дорогий.
Ти був ніким, таким же незнайомим, як тисячі чужих мені людей,
Простий випадок, чи сили невідомі, мене привели до твоїх дверей.
Відтоді я вже спокою немаю, ти є в думках, у серці, у душі.
Я той випадок з часту проклинаю, та вірю небом даний ти мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2015
автор: Наталія Дим