Самотності безодня роздирає
вечірня ностальгія без прикрас
вже довго ломка жадібно ламає
і рік, як вік нещадний час...
Стомилась я давно від всього
в суЄтах загубила справжнє
я вже заплуталась, що довго..
і наче тягнуть все додолу камні.
Мені б у простір на широке,
упасти в трави де теплО і м`ята,
напилася я різного доволі,
а от уже на носі свята...
У буднях розгубила сутність
всі кольори вже посіріли
вульгарність добиває й грубість
і як в дитинстві, не чекаю дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2015
автор: owl silence