**
О як ти плескаєш в долоні
Радієш серцем мов дитя…
Та візерунками на скронях
Чужа гостює сивина
Обніме квіткою гнучкою
Чи ніжним милим голубком…
А потім голкою стальною
Штрикає в груди каблуком
Чи намалює краєвиди
Долину мріяних бажань…
Та звідкілясь нахлинуть біди
Як хмари проклятих страждань
І мусиш маску одягати
На людях дерти гопака
Наклеїш посмішку із вати
Що скриє ікла співака
А то прийде, як стерво клята
Пихаті очі заблищать
Розкриє пазурі, крилята
Та й ну в печінку дзьоб встромлять
І все їй весело, потіхи…
Це ти гориш в огні думок лихих
То щастям жалісним від втіхи
То соромом серед скарбів чужих
І слідуєш повсюди тінню
За тім хто спереду завжди
Слабких повірив шепотінню
Віднявши милість назавжди. 231215
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: nтравень