Дивлюся у небо зоряне –
Й думок – непочатий край:
Чому воно переоране,
І де заповідний рай?
І в зорях, і в зоренятах
Не справжній вогонь горить –
То Всесвіту оченята,
То Вічність на нас зорить.
Планети малюють кола,
Летить поміж них Земля,
Що має свої закони
І право нам жить дала.
Нарешті у вільнім злеті
Уся Україна й ми,
Де вчений, шахтар, поети
Є рівними всі людьми,
Де жовті поля пшениці,
Й волошки рясні в житах –
За них, чистоту криниці
Своє віддамо життя.
8.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630861
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)