Її волосся пахло кавою.
Арабіку змелено і заварено.
Напахтила собою кімнату всю
Теплим паром зігріла холодну твою.
Він пробирався повільно і впевнено
Від ніздрів до пальчиків ніг.
Вікна по - дивному було затемнено,
Пар той росою на шибки ліг.
Втратилось значення сніданок вечеря чи.
Час ніби збився, все пливло навкруги.
Посмішка стала привітно ласкавою,
Вона давно вже надворі,
А її волосся ще пахло кавою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630773
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Кіт