Я нове́ розпочну життя, де мене для тебе нема,
буду сам собі друг і сама собі буду зло.
Все пішло не за планом, а в незді́йснене забуття -
наче перцю в лице, щоб гірше в сто раз було.
Я тобі довіряла, як не вірила зроду собі,
про все говорила і навіть про все мовчала.
Але щирість, як виявилось, зовсім не треба тобі
- моє небо, я знову в зраді пропала.
І не вистачить слів, щоб розповісти про те,
як рідні люди бувають зазвичай мінами...
"не пиши мені більше" - і знову серце пусте,
ось, як душі стають руїнами.
Але вірять вони, що все незабаром мине
і стирають асфальт колінами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630735
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Весна Туманова