Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: ptaha