Горить в грудях печаль вогнем,
Наче свічка зайшлась плачем.
Від безвиході знов і знов,
Закипає у жилах кров.
Моє тіло печаль проймає,
Гідність вбита в душі вмирає.
Від безсилля ятраться рани,
Зайди нам одягли кайдани.
В безнадії кровавлять руки,
На Печерах путани й с.ки.
Знов від «Бога» чужинська віра,
Посадила у крісло звіра.
Доки ж будемо в дурнях браття,
Нам пора розпалить багаття.
Пора знову мечі точити,
Бо при владі одні бандити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630599
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Дід Миколай