Природа сміється
Рясними дощами
Як спека припреться
Розправиться з нами.
Бо сонце далеке
Природу не слуха,
Дочка її спека -
Смертельна посуха.
Тож сонце що хоче
З природою робить,
Теплом полоскоче,
Зелене хай родить.
А то як ужарить,
Зелене вмирає,
Живе усе спалить
Жалю бо немає.
Та дощ поспішає,
З відра мов би ллється
Й посуха зникає,
Природа сміється.
Природи ми діти,
Турботлива мати,
Тож будем радіти,
Їй славу співати.
22.12.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630571
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Георгій Федорович