У мертвому морі ніколи
не втонеш,
На хвилях розгойдує
сіль,
І дивні скульптури
розкидані в морі,
Немов старе місто
живе.
Було колись місто
Содома й Гомори,
Давно, нам того
не пізнать,
Та люди химерно
сплюндровані в слові,
Звели все життя
нанівець.
У зливі вогню,
Обпечені в сірці,
Погинули всі,
як один.
Осталося озеро
Мертвого моря,
І сльози солоні,
як сіль.
І може і досі,
зіркової ночі,
Чуть голос і плач
тих дітей,
Господь покарав
Цю порочну
місцевість,
А зараз ми краще
живем?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630531
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2015
автор: Людочек