...Знов слова обпікають злісно.
Іскри сипляться навсібіч!
Згинь! Для тебе немає місця,
вперта Ревність. Пропадь же з віч!
Бо я добра і ніжна... Знаєш?!
А не фурія запальна.
Що ж ти серце моє діймаєш?!
Що ти хочеш.... патлата, зла!
Так, зима буде довга-довга.
А розлука важка, як сніп....
Обмолочу журу й знемогу
і спечу з них легкий пиріг.
Хай клюють, хай згризають шкірку
ті ворони нічних терзань.
Я почну з мрій пухкеньких ліпку
здобних кексів хотінь-бажань.
Гіркоту перетру сльозами,
ревність - ситечком (без жалю!)
..Пригощайся, коханий, снами -
щедро ласки я в них наллю...
Ніч мине й зарябіють риски:
/От якби..///А що, як...// Й нам рай
перетворять в буденні тиски....
Ти ж вві сні ще кохай. Кохай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2015
автор: Мар’я Гафінець